Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Здоров’я на сьогоднішній день визначає специфіку та становище сучасного суспільства, яке визначається впливом соціально-економічних, екологічних, геополітичних, демографічних криз та станом психічно-нервової напруги, тривалого стресу, внаслідок чого зростає рівень специфічних захворювань. Здоров’я дедалі більше усвідомлюється не тільки як найвища цінність, але й як соціальна проблема.
На початку ХІХ століття в англо-американській медицині з’явився термін «психосоматика», який запропонував у 1818 році J. Heinroth, який пояснював соматичні захворювання з психогенною етіологією. Так, наприклад, причинами виникнення туберкульозу, епілепсії
та раку він розглядав як результат переживання почуття злості, сорому та сексуальних страждань. Сто років було потрібно для того, щоби цей термін увійшов у вжиток лікарів.
У сучасному світі визначення терміну «психосоматика» слід надати виходячи зі значення складаючи його слів (грец. psyche – душа, soma – тіло) – це насамперед функціональні розлади внутрішніх органів або систем організму людини, формування та протікання яких пов’язані з особливостями психічного реагування особистості людини, або такі, що розвиваються внаслідок впливу стресу, психічної травми та інших психологічних чинників.
З часом сформувалася низка психосоматичних теорій, які виникли у відповідь на потреби медичної практики. В наслідок цього відбувається дуалістичний розгляд тілесних феноменів: з одного боку, вони мають бути об’єктовими у медичній термінології, а з іншого боку медицина не здатна пояснити значну їх частину.
Посилання
Бройтигам В. Психосоматическая медицина / Бройтигам В., Кристиан П., Рад М.; пер с англ. М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. 373 с.
Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
Дубінка М. М. (2022). «Я-концепція» як фактор професійного самовизначення особистості з позицій Р. Бернса. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (205), 94-100. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-205-94-100
Хирш М. Это мое тело… и я могу делать с ним что хочу. Психоаналитический взгляд на диссоциацию и инсценировки тела. Библиотека психоанализа. 2016. С. 381.
Подофєй С. О. «Я-концепція» людини як потенціал становлення її суб’єктності. Молодий вчений. № 10.2 (50.2). Жовтень. 2017. С. 79–86.
Тонконогий И. Клиническая нейропсихология. СПб.: Питер, 2007. 528 с.
Язвінська Е. С. Тілесний образ «Я» як об’єкт психологічного дослідження. Збірник наукових праць. психологічні науки. Т. 2. Вип 10(91) 2013. С. 342-346.
Фрейд З. Введение в психоанализ: лекции З. Фрейд; пер.с нем. Г. В.Баришниковой; под.ред. Е. Е. Соколовой, Т. В. Родионовой. М.:Азбука-Аттикус. 2011. 480 с.
Дідковська Л. І. Психосоматика: основи психодіагностики та психотерапії. Львів, 2010. 264 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2023 Вікторія Оверчук, Сільвія Дімітріу